Словарь української мови (1924)/глушити
| ◀ глушець | Словарь української мови Г глушити |
глушиця ▶ |
|
Глуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтючи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI. 115.