Словарь української мови (1924)/глузи
| ◀ глуздівно | Словарь української мови Г глузи |
глузик ▶ |
|
Глу́зи, зів, м. мн. Насмѣшки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. На глу́зи підня́ти. Поднять на смѣхъ. Ном. № 12697.
| ◀ глуздівно | Словарь української мови Борис Грінченко Г глузи |
глузик ▶ |
|
Словарь української мови — Г
глузи
Борис Грінченко
1924
Глу́зи, зів, м. мн. Насмѣшки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. На глу́зи підня́ти. Поднять на смѣхъ. Ном. № 12697.