Словарь української мови (1924)/глузд
| ◀ глубокий | Словарь української мови Г глузд |
глуздити ▶ |
|
Глу́зд, ду, м. 1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глу́зду зсу́нутися, з'їхати, скрути́тися, спа́сти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глу́зди відби́ти. Лишить разсудка. Ном. № 6333. До глу́зду прийти́. а) образумиться; б) опомниться. Глу́зду відби́тися. Лишиться ума, рехнуться.