Словарь української мови (1924)/глечик

by Борис Грінченко

◀ глечатко

Словарь української мови Борис Грінченко Г глечик

глеюватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гле́чик, ка, м. Ум. отъ гле́к. 1) Кувшинъ. Ном. № 12451. 2) Часть самовара: внутренняя труба, въ которою кладутся угли. Зміев. у. 3) Родъ игры. Ив. 60. 4) Гле́чики жо́вті. Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. 5) Гле́чики полоска́ти. О женщинахъ: угощаться въ складчину въ понедѣльникъ послѣ заговѣнія на Петровъ постъ. ХС. I. 76. Ум. Гле́чичок. ЗОЮР. II. 11.