Словарь української мови (1924)/гладкий

by Борис Грінченко

◀ гладісінько

Словарь української мови Борис Грінченко Г гладкий

гладкість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гла́дки́й, а́, е́. 1) Гладкій, ровный. Скоро їх Бог скарає на гладкій дорозі. Ном. № 4108. 2) О посудѣ: одноцвѣтный. Шух. I. 265. 3) Жирный, полный, толстый. Чому козак гладкий? Наївсь, заснув, та й нема гадки. Ном. № 1723. Гладкий аж шкура тріщить. Ном. № 8629. Ум. Гладе́нький, гладе́сенький. Сравн. степ. гла́дший.