Словарь української мови (1924)/гилити

by Борис Грінченко

◀ гилистий

Словарь української мови Борис Грінченко Г гилити

гилка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Подбивать мячъ гилкою. 2) Бить палкою свинку (деревянный шаръ) въ игрѣ въ гилу. Ив. 13. 3) Бить, колотить. Він усіх гилить, нікому не змиряє. Екатериносл. у. 4) Много набирать, накладывать и т. д. Лохв. у.