Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гаталати
Берлін: Українське слово, 1924

Гатала́ти, ла́ю, єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.