Словарь української мови (1924)/гарячий
| ◀ гаряче | Словарь української мови Г гарячий |
гарячити ▶ |
|
Гаря́чий, а, е. 1) Жаркій, горячій. Гарячий борщ. Гарячий комин. Рудч. Ск. II. 166. Умила личенько гарячою сльозою. Мет. 48. Гаря́чого са́ла за шку́ру зали́ти. Задать кому, причинить мученія. 2) Пылкій, вспыльчивый, горячій. Гарячий чоловік. 3) Разгорѣвшійся, вспотѣвшій. Воли пристали, — може ти їх водою напоїв гарячих? Рудч. Ск. II. 135. 4) Гаря́чий час. Горячее время, недосугъ. 5) На гаря́чому вчи́нку. На мѣстѣ преступленія, по горячимъ слѣдамъ. Злапати на гарячому вчинку. Ном. № 7439.