Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гарчати
Берлін: Українське слово, 1924

Гарча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Ворчать. Собака гарчить. Рудч. Ск. I. 18. Чия б гарчала, а твоя б мовчала. Ном. № 3481. 2) = Гари́кати.