Словарь української мови (1924)/гарт

by Борис Грінченко

◀ гарпулець

Словарь української мови Борис Грінченко Г гарт

гартівничий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Га́рт, ту, м. Закалъ, закалка. Гарт твердий дав коваль. НВолын. у. Кромѣ прямого значенія, да́ти, завда́ти га́рту значитъ еще: задать кому. Ном. № 4180. Дамо їм гарту. Рудч. Ск. II. 123. Дасть він вам гарту. Св. Л. 283. Як поспіє пшеничка (= кукуруза), то собаки дадуть їй гарту. Кролев. у.