Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гарнець
Берлін: Українське слово, 1924

Га́рнець, нця, м. 1) = Гарець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140. 2) Мѣра жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.