Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гаплик
Берлін: Українське слово, 1924

Гапли́к, ка́, м. Проволочный крючекъ для застегиванія платья. Утя́ти до гапликі́в. Сдѣлать что-либо некстати, невпопадъ. Ном. № 12469. Утяв до гапликів. Котл. МЧ. 460.