Словарь української мови (1924)/галювати
◀ галювання | Словарь української мови Г галювати |
галябарда ▶ |
|
Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?