Словарь української мови (1924)/гайнути

by Борис Грінченко

◀ гайнувати

Словарь української мови Борис Грінченко Г гайнути

гайняний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гайну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не видно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. Нп.