Словарь української мови (1924)/гайка
| ◀ гайдучок | Словарь української мови Г гайка |
гайкати ▶ |
|
Га́йка, ки, м. 1) Гайка. 2) Замедленіе, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатериносл. у. Ум. Га́єчка.