Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гадюка
Берлін: Українське слово, 1924

Гадю́ка, ки, ж. 1) Гадюка, Vipera berus. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. I. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. III. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266. 2) Гадина, змѣя. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19. 3) Употребляется какъ бранное слово. Ум. Гадю́чка.