Словарь української мови
Борис Грінченко
В
віхола
Берлін: Українське слово, 1924

Ві́́хола, ли, ж. 1) Мятель, вьюга. Зіма буде з віхолами та лютими морозами. Ґави сідають купами, — буде віхола. Мнж. 157. 2) Грозовая буря. Шух. I. 9.