Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вітка
Берлін: Українське слово, 1924

Ві́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ ві́та. Калинова вітка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вітки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у. 5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: ві́тку наби́ти. Лебед. у. (Лобод).