Словарь української мови (1924)/вірвант
| ◀ віра | Словарь української мови В вірвант |
вірган ▶ |
|
Вірва́нт, та, м. Желѣзная скобка, въ видѣ кольца, притягивающая одну деревянную часть предмета къ другой, также шину къ ободу колеса. Грин. II. 104. Рудч. Чп. 250.