Словарь української мови (1924)/війце

by Борис Грінченко

◀ війтувати

Словарь української мови Борис Грінченко В війце

війя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Війце́, ця́, с. Въ упряжи плуга — дышло, находящееся между двумя парами воловъ. (Новомоск. у.). От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. I. 180. Чуб. VII. 399.