Словарь української мови (1924)/вій
◀ візок | Словарь української мови В вій |
війїна ▶ |
|
Вій, во́я, м. Жмутъ хворосту при заплетаніи плетня. Мнж. 177. Полоса плетня (въ длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Вх. Зн. 7. Ум. Війо́к. Мнж. 177.
Вій, ві́я, м. Миѳическое существо съ вѣками до земли.