Словарь української мови (1924)/відчалювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відчалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Відча́лювати, люю, єш, сов. в. відча́лити, лю, лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. I. 146. — каюк од бе́рега. Оттолкнуть челнокъ отъ берега. Черном.