Словарь української мови (1924)/відтухати

by Борис Грінченко

◀ відтупуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В відтухати

відтягати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відтуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відту́х(ну)ти, ну, неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (объ опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку? Зміев. у.