Словарь української мови (1924)/відсуджувати

by Борис Грінченко

◀ відсуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В відсуджувати

відсунути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відсу́джувати, джую, єш, сов. в. відсуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. I. 164. Одсудили мою землю Бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. III. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. III. 179.