Словарь української мови (1924)/відстановляти

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відстановляти
Берлін: Українське слово, 1924

Відстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відстанови́ти, влю́, виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.