Словарь української мови (1924)/відслуга

by Борис Грінченко

◀ відслонятися

Словарь української мови Борис Грінченко В відслуга

відслуговувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відслу́га, ги, ж. 1) Отслуживаніе. Забрав гроші, а тепер мусить іти у відслугу. 2) Отплата, вознагражденіе за что-либо. От же тобі за твоє добро й наша одслуга. ЗОЮР. II. 69. 3) Конецъ службы. Лишила дома слугу на відслузі, свекруху в недузі. Гол. I. 158.