Словарь української мови (1924)/відробіток
| ◀ відробити | Словарь української мови В відробіток |
відроблювати ▶ |
|
Відробі́ток, тку, м. = Відробок. Позичте.... карбованця на відробіток. Левиц. I. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.