Словарь української мови (1924)/відривати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відривати
Берлін: Українське слово, 1924

Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного ґудзя. Мет. 403.