Словарь української мови (1924)/відрада
| ◀ відпущення | Словарь української мови В відрада |
відраджування ▶ |
|
Відра́да, ди, ж. 1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет. 2) Отсовѣтываніе. Ум. Відра́донька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. См. Відрадість.