Словарь української мови (1924)/відпрошувати
| ◀ відпрохуватися | Словарь української мови В відпрошувати |
відпрошуватися ▶ |
|
Відпро́шувати, шую, єш, сов. в. відпроси́ти, шу́, сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш. Левиц. I. 60.