Словарь української мови (1924)/відморгувати
| ◀ відмолюватися | Словарь української мови В відморгувати |
відморити ▶ |
|
Відмо́ргувати, гую, єш, гл. Отвѣчать миганіемъ. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).
| ◀ відмолюватися | Словарь української мови Борис Грінченко В відморгувати |
відморити ▶ |
|
Словарь української мови — В
відморгувати
Борис Грінченко
1924
Відмо́ргувати, гую, єш, гл. Отвѣчать миганіемъ. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).