Словарь української мови (1924)/відколи
◀ відкозакувати | Словарь української мови В відколи |
відколишній ▶ |
|
Відко́ли, нар. 1) Съ какихъ поръ. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. II. 35. 2) Съ тѣхъ поръ, какъ. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.