Словарь української мови (1924)/відзволити
| ◀ відзвичаювати | Словарь української мови В відзволити |
відзволяти ▶ |
|
Відзво́лити, ся. См. Відзволяти, ся.
| ◀ відзвичаювати | Словарь української мови Борис Грінченко В відзволити |
відзволяти ▶ |
|
Словарь української мови — В
відзволити
Борис Грінченко
1924
Відзво́лити, ся. См. Відзволяти, ся.