Словарь української мови (1924)/віддячити

by Борис Грінченко

◀ віддякуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В віддячити

віддячитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Віддя́кувати, кую, єш, віддя́чити, чу, чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяне, віддячим! Стор. МПр. 51.