Словарь української мови (1924)/відгортатися

by Борис Грінченко

◀ відгортати

Словарь української мови Борис Грінченко В відгортатися

відгортувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відгорта́тися, та́юся, єшся, сов. в. відгорну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. Єсть там такий млин і дванадцять каміней, що само і мелеться, і само насипається, само відгортається і само в мішки набивається. Рудч. Ск. I. 123. 2) Отворачиваться, отворотиться. 3) Перестать ласкаться. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло.