Словарь української мови (1924)/відгаль
| ◀ відгал | Словарь української мови В відгаль |
відганяти ▶ |
|
Відга́л, лу и відга́ль, лю, м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. I. 47. На відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз'їхались у гості, пішов мерщій до панотця. Ком. I. 20. На ове́с нема́ й відга́лу. На овесъ постоянный спросъ. Борз. у.