Словарь української мови (1924)/відвічний
| ◀ відвічати | Словарь української мови В відвічний |
відвічно ▶ |
|
Відві́чний, а, е. Вѣчный, всегда бывшій. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор.
| ◀ відвічати | Словарь української мови Борис Грінченко В відвічний |
відвічно ▶ |
|
Словарь української мови — В
відвічний
Борис Грінченко
1924
Відві́чний, а, е. Вѣчный, всегда бывшій. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор.