Словарь української мови (1924)/відвалювати

by Борис Грінченко

◀ відвалювання

Словарь української мови Борис Грінченко В відвалювати

відвалюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відва́лювати, люю, єш, сов. в. відвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.