Словарь української мови (1924)/вузлик

by Борис Грінченко

◀ вузісінько

Словарь української мови Борис Грінченко В вузлик

вузлуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ву́злик, ка, м. 1) Ум. отъ ву́зол. 2) Комокъ сбившейся глины. Глину на горшки треба розмішувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Ум. Ву́зличок.