Словарь української мови (1924)/воюватися

by Борис Грінченко

◀ воювати

Словарь української мови Борис Грінченко В воюватися

воювник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Воюва́тися, вою́юся, єшся, гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.