Словарь української мови (1924)/ворчати
| ◀ ворушня | Словарь української мови В ворчати |
вор'я ▶ |
|
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
| ◀ ворушня | Словарь української мови Борис Грінченко В ворчати |
вор'я ▶ |
|
Словарь української мови — В
ворчати
Борис Грінченко
1924
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.