Словарь української мови
Борис Грінченко
В
ворчати
Берлін: Українське слово, 1924

Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.