Словарь української мови (1924)/ворочатися

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
ворочатися
Берлін: Українське слово, 1924

Воро́ча́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. III. 429. 3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. I. 239.