Словарь української мови (1924)/ворина

by Борис Грінченко

◀ ворик

Словарь української мови Борис Грінченко В ворина

воріг ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вори́на, ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до щенту вигоріло. Канев. у.