Словарь української мови (1924)/вольнувати
| ◀ вольно | Словарь української мови В вольнувати |
вольовач ▶ |
|
Вольнува́ти, ну́ю, єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. I. 234.
| ◀ вольно | Словарь української мови Борис Грінченко В вольнувати |
вольовач ▶ |
|
Словарь української мови — В
вольнувати
Борис Грінченко
1924
Вольнува́ти, ну́ю, єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. I. 234.