Словарь української мови (1924)/волос
| ◀ волоочок | Словарь української мови В волос |
волосення ▶ |
|
Во́лос, са, м. 1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. I. 83. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. Во́лосом світи́ти. Быть дѣвицей. Ном. № 8884. Во́лосом засвіти́ла. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок. Ном. № 3994. 2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. Во́лос вилива́ти. Лѣчить извѣстнымъ образомъ во́лос. О. 1862. X. 36. 3) Гусеница Euprepia. Ум. Волосо́к, волосо́чок.