Словарь української мови (1924)/водити

by Борис Грінченко

◀ водильця

Словарь української мови Борис Грінченко В водити

водитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Води́ти, жу́, диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Нп. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Шевч. 235. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. Ном. № 13585. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Екатеринослав. г. Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. 849. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. Грин. III. 233. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме! Рудч. Ск. II. 58.