Словарь української мови (1924)/вода
| ◀ вогорити | Словарь української мови В вода |
водвуд ▶ |
|
Вода́, ди́, ж. Вода. Тихо-тихо Дунай воду несе. Мет. 14. Ой я гляну в чисту воду да на свою вроду. Мет. 65. Не все те переймай, що на воді пливе. Посл. Щоб росло — як з води йшло. Мил. 43. Будь здорова як вода! По во́ду піти́. Пойти къ колодезю, къ рѣкѣ набирать воду. Ой пійду я, да до броду по воду. Мет. 65. За водо́ю піти́. Пойти за теченіемъ воды, т. е. исчезнуть, пропасть. Не дав мені Господь пари, та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою. Нп. І за холо́дну во́ду не ві́зьметься. Рѣшительно ничего не дѣлаетъ, пальцемъ не двинетъ. Увесь день Божий сидить та ґави ловить і за холодну воду не візьметься. МВ. I. 26. Нема́ й проми́тої води́ (кому). Постоянныя преслѣдованія (кого). І ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води. МВ. I. 21. Вода́ живу́ща й зцілю́ща. Живая и мертвая вода (въ сказкахъ). Си́льна, бе́зсильна вода (въ сказкахъ). Вода дающая и отнимающая силу. См. Сильний. Те́плі во́ди. = Вирій. Драг. 7. Ум. Води́ця, води́чка, води́ченька, во́донька.