Словарь української мови (1924)/вогонь
◀ вогоник | Словарь української мови В вогонь |
вогорити ▶ |
|
Вого́нь, гню́, м. = Огонь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. Ум. Во́гник, во́гничок, вого́ник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.