Словарь української мови (1924)/вовниця
| ◀ вовнистий | Словарь української мови В вовниця |
вовночка ▶ |
|
Во́вниця, ці, ж. = Вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21.