Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виїздити
Берлін: Українське слово, 1924

Виїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выѣзжать, выѣхать. Що-дня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).

Ви́їздити, джу, диш, гл. Изъѣздить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.